І знову про любов

Олена і Тимур Литовченки

Від авторів:

Брати наші менші насправді гідні уваги не меншої, ніж люди. Забуті, кинуті напризволяще, загублені, вони нишпорять по смітниках і руїнах у пошуках їжі та притулку, гуртуються в зграї. Коли їх б’ють і біль стає нестерпним — плачуть як люди. А ще захищають і рятують нас, ризикуючи власним життям.
Тварини можуть багато чого, не вміють лише зраджувати людину, яку самовіддано люблять. Якби люди були б такими ж вірними і щирими, світ став би кращим, а всі ми — добрішими і щасливішими.
В мирний час тваринам жити не завжди й не всюди легко, а коли гримить війна, то й поготів. Перед вами декілька історій про любов і відданість, в яких наші чотирилапі друзі демонструють часом більше добрих почуттів, ніж люди. Нам є чому у них повчитися…

Озвучила волонтерка студентської організації Українського Католицького Університету «Відлуння»  Василюк Олеся